Останній «Останній герой»

Відбирати у студентів на парі сторонні книги буває корисно. Так можна і для себе щось цікаве дізнатися. Наприклад, те, що сучасна молодь ЩЕ читає художню літературу. А також, ЯКИМ творам вона надає перевагу. Звісно, викладачеві важко скласти конкуренцію «Сутінкам» й таки відірвати студента від читання «вампірської саги» під час лекції. Але іноді можна і самій захопитись. Не подумайте, звісно, що я про «Сутінки». Борони мене Боже! Досить цікавою виявилась інша книга, яка, наче в старі-добрі часи, передається моїми першокурсниками з рук в руки. Це бестселер Сюзанни Коллінз «Голодні ігри», за яким, до речі, нещодавно зняли фільм.

Скажу відверто, анотація мене зовсім не захопила, хоча думки Стівена Кінга та Стефені Маєр про цю книгу змусили «нашорошити вуха» і причитатись пильніше (хто не знає, Стівен Кінг мій літературний гуру:) Зовсім негативне враження на людину, яка сама трохи займається PR'ом, справляють фрази на кшталт «у світі продано 2 мільйони книжок» чи «перекладено на 27 мов». Але в результаті перемогла цікавість, і я таки вирушила у мандрівку світом «голодних ігор», попередньо підкріпившись вечерею:)

У романі змальоване типове тоталітарне суспільство, очолюване «блискучим Капітолієм». Люди чітко поділені на тих, хто при владі й користується усіма благами (доброю їжею, вишуканим одягом, комфортабельним помешканням), і бідняків, які змушені перебиватися хто як може. Щоб тримати людей у покорі, можновладці вигадали жорстоке реаліті-шоу «Голодні ігри», в якому беруть участь діти віком від 12 до 18 років. Відмовитися від цієї «честі» не має права жодна, навіть найбагатша в об'єднаних округах, родина. Підлітків, обраних жеребкуванням, відвозять у невідому місцину, кидають напризволяще і пропонують вижити. Переможцем стає учасник, який не просто залишиться останнім, а ще й повбиває своїх ворогів… видовищно і красиво. А купка багатіїв та вся країна в цей час буде спостерігати за тобою з екранів своїх телевізорів.

Книга Сюзанни Коллінз відверто перегукується з романом Орвелла «1984». Ті ж мотиви, ті ж ідеї, навіть деякі моменти досить схожі. Але, як на мене, це досить непогана осучаснена варіація на тему. У згаданому контексті виникає цілком логічне запитання: чому такі романи, як «Голодні ігри», стають сьогодні бестселерами? Чи це просто чергове популярне чтиво, яке користується шаленою популярністю у споживачів телевізійної жуйки?!