З останнього... поетичного

Мені боляче дивитись в твої очі,
тому я втікаю від цього погляду
на келих вина… терпкого, напівсолодкого, 
яке ти активно підливаєш у мою склянку.
Мабуть, теж соромишся, не знаєш, що сказати.

Коли двоє людей лежать у ліжку
вночі. Лише удвох. І помирають від бажання
торкатися один одного на рівні долонь.
На рівні обличчя.
Кохати. І бути коханим. Бояться.
Давай не будемо?