Кавове

Блоґ: Лілія Шутяк

Ти, наче кава з молоком —
такий солодкий і такий гарячий.
Я відімкнула свого серця код,
подумала: мабуть, на вдачу.

Та тільки краплями дощу
ти міряв мою пристрасть-тишу.
Нехай напевне не втечу,
але й напевне не залишу.

12 коментарів

Гарний espresso з альпійско млєко із Словенії…

Кожен мріє про своє...)

«Не втечу» як «не залишу» — чудовий зразок того, що можна назвати «жіночим» мисленням. Видається, що жінка взагалі завжди мислила — постмодерново.

Ув«яжемося у гендерну дискусію)?

Думаю, автор(ка) тексту в даному випадку не повинна би була сперечатись — це лише констатація.

Звісно, жодних суперечок)

Кава настільки зробила наше життя залежним від себе, що все частіше з`являються різноманітні порівняння та асоціації із нею! Але це завжди звучить ПРЕКРАСНО!!! СМАЧНО!!! АРОМАТНО!!! В мене аж настрій піднявся!!!

Що і говорити, до прикладу, про мобільний зв'язок та Інтернет. Проте крім кількох відомих пісень (як «Онлайн» «Океану Ельзи») — технічні новації не стають приводами для поезії. Фізика і лірика стикуються тільки у Святослава Вакарчука.

Чого ж? Якось викину ще один свій вірш про "інформаційний простір", але там суцільна наруга над сучасним світом, де люди, наче комахи, хто куди і кожен по важливих справах. Люблю каву, тому вірш запав в душу… Гарно, бо ніжно і відверто.

Дякую! Хто ж не любить кави? Таких не знаю)

я не люблю каву, коли це помої. І дякуючи богу що є такі люди як Руслан, які вміють зобити її нормальною.

Ото-от, не у всіх закладах уміють готувати і подавати каву. Іноді це справді помиї, особливо, коли кава у пластикових горнятках(((( брррррр! гидота!
Руслану однозначно респект!

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте