Пияк з великої літери
Творчість американського поета й письменника Чарльза Буковські одна із найпарадоксальніших в літературі. Дехто навіть не насмілюється назвати ці писання справжнім мистецтвом слова. Буковські пив, як писав і писав, як пив, залишаючи товсточолим критикам простір для роботи. Його творчість – це сукупність життєвої правди, матюків та сексу, що ріжуть очі цнотливим панянкам. Бути Буковські означає бути собою, середньостатистичним американським чоловіком, який не боїться сказати правду про власні потреби та оточуючий світ. За це ви маєте право його ненавидіти, зневажати чи уникати, але ігнорувати – ніколи. Бо твори Буковські – це невеликі нариси, сповнені гіркої правди, злиднів та абсурдності американського способу життя. Вони занадто реальні, щоб просто НЕ бути.
Роман «Поштамт» вперше побачив світ українською в перекладі Іллі Стронговського у видавництві «Факт». Цей твір – то дивакувата суміш сексуальних фантазій головного героя Генрі Чінаскі та жорстокої дійсності, яка приводить його у пошуках сталого заробітку на пошту. «Поштарі, – на думку Генрі, – тільки те й роблять, що листи розкидають і грають баб». Але незабаром він переконується, що, окрім того, потрібно ще тяжко працювати за будь-якої погоди та з дурнуватим начальством. Очима Генрі Чінаскі Буковські показує нам тогочасне американське суспільство, якому герой доставляє пошту. Серед них трапляється безліч придурків та божевільних, набридливих бабусь та невдоволених домогосподарок. «На вулицях було повно психічно хворих і бовдурів. Більшість із них мешкала в ошатних будиночках, схоже, ніде не працювала, а ти чудувався, як їм це вдається».
Колеги Чінаскі теж не відрізнялись «нормальністю». Особливо наш герой притягував різних психів. Як, наприклад, Янка – молодого чоловіка, який весь час вигадував собі інтимні пригоди цілком у гемігвеївському дусі, не применшуючи власних сексуальних потенцій. Інші співробітники показані як люди, що потрапили на пошту не через особисті преференції, а внаслідок збігу обставин. Адже кожен із них потребує грошей на утримання сім’ї, сяку-таку машину та мінімальні розваги у товаристві симпатичних дам. За 12 років праці на пошті автор із сумом для себе виявляє власну непридатність для постійної роботи.
Доля Чінаскі протягом усього роману тісно пов’язана з долями численних жінок, які відіграють основну роль у житті нашого героя. Бетті, Вай, Джойс, Мері Лу та Фей одна за одною з’являються в житті Чінаскі всього на мить і так само щвидко зникають. Навіть батьківство не здатне змінити нашого героя, який довго не затримується й біля власної дочки.
Самотній по житті Чінаскі залишається сам на сам зі світом, випивкою та власними мріями. І, маю вам сказати, зовсім від того не страждає. Вочевидь, саме так йому найкомфортніше. «Зранку був ранок, і я досі був живий. Може, подумалось, напишу роман. І написав».
8 коментарів
"… У цілому лос-анджелеські поштарі, як і харківські просвітяни, згідно зі стронґовським, спілкуються надзвичайно вишукано. Їм переважно не сумно, а журно, не хочеться, а багнеться, вони не ходять, а простують, не скучають, а тужать, роблять щось не навпаки, а навспак, не запитують одне в одного «ти куди?», а лише «куди шлях тримаєш?» (с. 31), не розуміють, а дають тямки (с. 25), кидаються не кавалком бруду, а плахою брудоти (с. 100) тощо. При всій своїй куртуазності вони досить недбало ставляться до роботи, хоча один зі старших працівників і попереджує Чінаскі, що «колись це тебе схопить, схопить тебе просто сюди!» («до тебя дойдет»). Утім, із персонажем цього не трапляється навіть коли він отримує «геть прийнятний» («не очень плохой») маршрут. Образ Чінаскі автор протиставляє образові старанного працівника Джи Джи, котрий згорів на роботі, «а ще виявився певною мірою кавалком лайна» (с. 52).
І, безумовно, вони не трахаються чи боронь Боже чогось гіршого, а лише шпокаються, файдоляться, злигаються та ходять гопки (іноді навіть із будь-чим, що має прутень). Певна річ, не можна й думати про те, щоб такі багаті на смислові обертони вирази можна було замінити короткими російськими… Як і прекрасні словесні іграшки «щоб тобі булька з носа вискочила», «бодай би жаба ногу відчавила», «сто чортів мені в бебехи», «як серпом по барабольках», «куку на муню» і навіть «триста чортів у дупу тій герані!».
..."