Чоловікам на кухні НЕ (?!) місце

До представників «сильної» статі, які порядкують на кухні, завжди ставилась з підозрою. Звісно, я зовсім не проти, аби після бурхливої і виснажливої ночі коханий пригостив мене калорійним сніданком, нехай навіть трішки підгорілим і пере(недо-)соленим. Але, погодьтеся, зовсім інша справа, коли твій обранець НАСТІЛЬКИ чудово готує, що ти почуваєшся неповноцінною у цьому плані, адже нічого людського, крім борщу і сяких-таких салатів зробити не вмієш.
З одного боку, бажання твого бойфренда господарювати на кухні треба сприймати як дар Божий, даний тобі за недоспані ночі від постійного сидіння за книжками, писання статей або (буває й таке) за наполегливі пошуки ідеального чоловіка. З іншого – постійно гризе думка: «Але ж це «жіноча робота» варити їсти!». Вагаючись між нагородою долі й гендерними стереотипами, ти тихенько жуєш, приготовану коханим рибу, тушену в овочах й запиваєш її білим вином.
У своєму житті я лише двічі зустрічала чоловіків, які готують краще за мене. З першим ми певний час працювали разом і, як це часто буває у нелегкій журналістській роботі, потрапили до одного з колег додому на вечерю. Зауважу: у товаристві я була єдиною жінкою і, природно, мені вручили ніж і каструлю. І тут, у розпалі моєї боротьби з кухонним начинням, заходить колега і каже: «Коли ти ріжеш огірки, то тримаєш ніж під неправильним кутом». Ви можете собі таке уявити?! Я і не знала, що ніж потрібно тримати під якимось кутом! Як виявилось згодом, цей чоловік закінчив кулінарні курси, де його навчили гарно готувати.
Інший випадок пов’язаний із товаришем, котрий запросив до себе на вечерю і при мені наготував таких смачнючих штук, що я просто не могла відірватись ложкою від тарілки, хоча робила вигляд стриманої поціновувачки його гастрономічних вмінь. Зауважу, готування для цього чоловіка є повсякденною справою, чимось ординарним, буденним. А страви виходять – просто пальчики оближеш!
І в той момент я подумала, що хотіла б мати чоловіка, який смачно готує. З умовою, що він робитиме це для мене щодня. І не обов’язково після бурхливої ночі. А просто і…з любов’ю.