Пальчикове


Ти поволі знімаєш каблучки із моїх пальців…одну за одною…своїми вустами. Ти чомусь страшенно не любиш, коли жінка носить перстені. Я –роблю навпаки. Мабуть, навмисне. Прикрасивши кожен палець каблучкою, розкриваю долоню, мов віяло. Щоразу інше. Це залежить від настрою, часу доби і кольору лаку для нігтів.
Далі ти смакуєш кожен мій палець, пестячи його від основи до самого кінчика. Твої зуби детально зупиняються на маленьких шматочках емалі й несподівано згризають їх, боляче стискаючи подушечки пальців.
Я не скажу, що мені не подобається темрява і вогкість твоїх вуст, смак твоєї слини чи маленькі ранки, які залишаються на шкірі після кожного дотику. Але, милий…ти б міг робити це частіше?

12 коментарів

Лариса Репка
ммм… як інтимно)
Володимир Карагяур
Чудово, це не просто інтимно. Це щось про такого роду собі фетишизм, ось тільки чий? Це ж написала Вона!
Лілія Шутяк
Дякую. А ЧИЙ це фетишизм, нехай залишиться загадкою…
Крістіна Кельті
Мистецтво літератури мене торкає саме тоді, коли ти не можеш розгадати таємницю. Тоді виникає відчуття присутності душі у творі:)
Микола Костинян
Лариса Репка
)) аналогії є, але то абсолютно різний стиль)
Лілія Шутяк
Раніше не мала приємності читати текст Валерії Чорней) Але цікаво.
Володимир Карагяур
А мені якщо чесно якось не сподобався текст Валерії. Мені він здається якимось дитячим хоч і інтимним. У мене таке враження, що писала дівчинка років 13, але в якої гарна уява і є талант, але не більше.
Микола Костинян
ну… я на цьому не розуміюся:)
Володимир Карагяур
Костянтин, якщо чесно то з мене критик ніякий, я просто пишу те, що відчуваю…
Лілія Шутяк
А це якраз і найважливіше-писати про те, що відчуваєш!
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте