Дитячі герої

У дитинстві більшість із нас мріяла про якихось героїв. У свідомості формувався ідеальний образ чоловіка чи жінки, якими ми б воліли стати (з якими бути) у майбутньому. Не останню роль у цьому фантазуванні відігравало телебачення. Ми, діти дев’яностих, росли на «Беверлі Хілз», соромлячись дивитись при батьках «Район Мелроуз», де все було по-дорослому. Ми зачитувались античною міфологією під бряскіт мечів Ксени та Геркулеса, вигадували коротенькі заклинання і мріяли пересувати речі силою думки і зупиняти час як Прю і Пайпер із «Charmed». А ті, яких батьки не примушували лягати спати о десятій годині, встигали о 23.00 подивитись серіал «Її звали НІКІТА».
Так склалося, що спати я хоч і лягала пізно, та згаданий фільм якось пройшов повз мою увагу. Але інтернет робить дива. Випадково натрапивши серед переліку фільмів англійською на «НІКІТУ», не втрималась і почала дивитися.
«НІКІТА» – це серіал про пригоди звичайної дівчини, яка випадково стала свідком вуличного вбивства і, за збігом обставин, її у ньому звинуватили. Із в’язниці молоду жінку витягають працівники суперсекретного відділу з розкриття злочинів. Від безвиході дівчина починає на них працювати. Незабаром Нікіта стає професіоналом. І тут в її житті з’являється ЧОЛОВІК. Точніше, він супроводжує її від самого початку, хоча протягом тривалого часу приховує свої почуття через корпоративну етику і трагічне кохання у минулому.
 
У 1990 році, до появи серіалу, Люк Бессон зняв однойменний фільм «La Femme  Nikita». Але його я ще не встигла подивитись. Тому бажаю гарного перегляду собі й вам!