Немає меж студентській наївності
Мене завжди дивувала ота безпосередність, з якою студенти іноді сприймають навчання в університеті. Вони наївно думають, що ВНЗ – це продовження школи, де їх виховували змалечку, плекали і прощали усі недоопрацювання. У кращому випадку, цей міф розсвіюється після першого модуля, у гіршому – коли студента виганяють за пропуски.
Сьогодні вранці мене вразив один випадок. Уже пройшло 20 хвилин пари, як на кафедру заходить студентка, розшукуючи свою групу. Як виявилось, вона не лише не знає, у якій аудиторії і яка за розкладом пара, але й навіть не підозрює номер групи, у якій вчиться! На моє побажання зв’язатись із їхньою старостою, дівчина розпачливо розвела руками і знітилась. Шляхом тривалих телефонних дзвінків та зв’язку з деканатом вдалось ідентифікувати цю особу. Найцікавіше, що йде уже третій місяць навчання, а згадана „відмінниця” й досі не відвідала жодного заняття. Цікаво, як вона відпрацьовуватиме пропущені пари?! Справді немає меж студентській наївності...
Сьогодні вранці мене вразив один випадок. Уже пройшло 20 хвилин пари, як на кафедру заходить студентка, розшукуючи свою групу. Як виявилось, вона не лише не знає, у якій аудиторії і яка за розкладом пара, але й навіть не підозрює номер групи, у якій вчиться! На моє побажання зв’язатись із їхньою старостою, дівчина розпачливо розвела руками і знітилась. Шляхом тривалих телефонних дзвінків та зв’язку з деканатом вдалось ідентифікувати цю особу. Найцікавіше, що йде уже третій місяць навчання, а згадана „відмінниця” й досі не відвідала жодного заняття. Цікаво, як вона відпрацьовуватиме пропущені пари?! Справді немає меж студентській наївності...
23 коментарі
Університет не готує до життя: робить вигляд;
Студенти роблять вигляд, що готуються.
Всі виші і загалом освіта відірвані від життя настільки, що скоро ця імітація імітації мусить дати тріщину.Власне, тріщин дуже багато вже і зараз.
в далекому 1986, за «совітів» мій одногрупник вирішив кинути університет (ІІІ курс).Майже увесь семестр не ходив на пари. Потім вирішив повернутися. Все нормально, ніхто нічого навіть не помітив.
А це ж були часи строгого «учета и контроля».
Проблема не в тому, що якась там студентка загубилася, а в тому, що нема мотивації ходити на пари.
Університет не готує до життя: робить вигляд;
Студенти роблять вигляд, що готуються.
Всі виші і загалом освіта відірвані від життя (...)»
І що, так мало би бути, автор не мав би з цього дивуватися, бо це нормально?
Чи я вас не зрозуміла?
Результативність — це змога створювати продукт (результат) за відповідну винагороду (результат).
В основному наші студенти мотивовані дипломом, а не результативністю.
Якщо Ви працюєте у Виші, то знаєте дурну практику плати за ВЛАСНІ статті.
Що це означає з точки зору результату? Що наш науковий результат нікому не потрібен (ніхто за нього не платить).