Журналістика і закони

Робота у сфері медіа вимагає від людини максимальної підготовки та відповідальності. Пишучи на теми культури та мистецтва, ніколи не думала, що доведеться якимось чином зіткнутися з правовою основою своєї професії.
На думки з цього приводу мене наштовхнули дистанційні курси медіа-права, на яких навчаюсь уже біля двох місяців. Сьогодні довелось розв'язувати тест з ніби-то легкими запитаннями, які, однак, вимагають професійної підготовки та логічного мислення (останнє мені як людині творчій не особливо властиве). Але мова не про те. Вчитуючись у різноманітні закони, пов'язані з діяльністю українських ЗМІ, я зрозуміла, що ПРАКТИЧНО незнайома із вітчизняним законадавством настільки, щоб, до прикладу, захищати свої права у суді, якщо виникне така необхідність (тьфу-тьфу!). Але найгірше те, що подібна проблема не лише у мене, а в доброї половини сучасних журналістів, які не знають елементарних законів з питань регулювання діяльності українських телерадіокомпаній, друкованих та електронних ЗМІ.
Чи це проблема факультетів журналістики, які виділяють обмежену кількість годин на дисципліни з правового циклу, чи, можливо, самих студентів, які вважають згаданий предмет неспеціалізованим, а, отже, нецікавим і невартим їхньої уваги? Правду кажучи, свої пари із «Правових норм ЗМІ» у Львівському національному університеті ім. І. Франка я також частенько пропускала, про що тепер шкодую. На жаль, запізно.
Тепер розумію сенс фрази «Хто володіє інформацією — володіє світом». Чого усім і бажаю.