Уся справа в існуванні наукового й публіцистичного дискурсу та різниці між ними. Людина, яка творить науку, повинна послуговуватись загальноприйнятим термінологічним апаратом. Ці слова є ключем до комунікації між «обраними» і зовсім не повинні бути зрозумілими широкому загалу. Це і називається наука)))
Гадаю, це починається ще тоді, коли вчорашні школярі обирають собі професію. Добре, коли напевне знаєш, ким хочеш стати. Але ж найчастіше буває так, що батьки вирішують, куди дитина піде вчитися. Тут і починаються проблеми. Як розповідала моя колега, «хочу вчитися на терапевта, але поступила на економічний, то піду туди». Звідси і купа «випадкових» людей, які в кращому випадку залишають університет після першого року, а в гіршому — на 5 курсі відверто ігнорують та хамлять викладачам.
Звідки виникає байдужість та лінь? Ці риси усім притаманні. Але людина повинна сама обирати, що їй потрібно від життя і робити усе для того, аби цього досягти. Чого і бажаю авторці допису)
Погоджуюсь, Святе! Я взагалі починаю думати, що увесь цей розголос з львівськими критиками і т.п. ні що інше, як звичайнісінький піар-хід автора, який хвилюється, що його твір ніхто не читатиме. Мати ім'я — це одне, але, коли твій твір явно «не дотягує», то потрібно знайти в собі сміливість і прийняти це!
Роман Ліни Костенко є досить суперечливим літературним явищем і, правду кажучи, він не дотягує до рівня її віршів. Це саме той випадок, коли людина зробила собі ім'я і тепер воно працює на неї. На жаль. А чекали від «Записок» більшого…
ПС. Прошу)))
Звідки виникає байдужість та лінь? Ці риси усім притаманні. Але людина повинна сама обирати, що їй потрібно від життя і робити усе для того, аби цього досягти. Чого і бажаю авторці допису)