Лілія Шутяк

А ніхто і не судить автора «за однією суб'єктивною думкою когось». Просто цей ХТОСЬ наважився написати те, що відчув під час презентації Дереша. У нас же демократія, свобода слова. То чому Ви, наприклад, взяли і не написали свій пост про цього автора? А ХТОСЬ спонукав читачів, принаймні вкурсі, до дискусії та низки інших публікацій про Дереша. Як на мене (людину, яка не має жодного стосунку до журналістики чи літератури), то саме це і можна вважати журналістським успіхом — коли твій матеріал не пройшов повз увагу читачів. Коли його прочитали, лайкнули, прокоментували. Тому дякую Вам, шановний ElGringo Petrytskyi!

Ну не знаю, я, наприклад, шкодую за тим часом, коли в мене не було комп'ютера, а були КНИГИ!!! Тепер є і те, й інше, але вибирати стає дедалі важче. Якби книги не були моєю роботою, навіть не знаю, чи знаходила б я час, щоб читати…

Олег — 5 балів!!!

Не думаю, що «Дереш — наше всьо». Можливо, колись його творчість і була мені цікавою, та й роль його у формуванні молоді ніхто не заперечує. Але, Михайле, головний месідж цього поста в іншому — кожен автор ПОВИНЕН дорослішати, змінюватися (якщо Вам не подобається це слово). Тільки тоді він буде цікавим різним поколінням читачів. Застій для письменника — смерть!

Цікавий ракурс. Рада, що надихнула Вас на цей відгук:)

У кожного свої смаки.

Так, коли написала пост, то якраз згадався Running man (1987)
www.imdb.com/title/tt0093894/

Так-так…

Підтримую цей пост! Свого часу Роман Муха запропонував мені підготувати для вищезгаданого сайту інформацію про 20-х сучасних цікавих митців Буковини. Я підготувала про одного з них, що називається, «для затравки». Далі отримала дзвінок від цього суб'єкта, який запропонував продовжити роботу. На моє (цілком логічне для журналіста, який звик отримувати гроші за статті) запитання стосовно платні за цю роботу, Муха не просто здивувався, він навіть обурився! Хто я така, щоб просити за свою працю гроші?! Он Ігор Буркут з ними безкоштовно співпрацює, а я ще й грошей прошу! Словом, закінчилось все з мого боку відмовою. Стало відомо, що цю роботу потім безкоштовно виконала людина, яка просто не змогла відмовити Мусі. Цікаво, що згодом у наших спільних знайомих цей «працедавець» дуже допитувався, ХТО ж така Лілія Шутяк. Ну на таке я зазвичай відповідаю: спитайте в гугла:) Це найпростіший спосіб. Отакі-то пироги, малята.

І не кажи, Володю:)))

Проблема ще в тому, що в нас діє купа вузів, які невідомо кого і на яких підставах готують:( Відповідно — і рівень знань, і організація навчального процесу — всьо «на ліцо». Тому раджу усім вступати до перевірених ВНЗ, наприклад, ЧНУ. Де ти вчишся і знаєш, що точно матимеш диплом, а не, що твій вуз можуть в будь-який момент закрити і куди діватись потім — невідомо.

З достовірних джерел знаю, що в шкільній програмі «Фауста» і «Божественну комедію» справді планують замінити «Гаррі Поттером». Шкода цих дітей. Не читала і не збираюсь читати Гаррі Поттера. Краще серйозно візьмусь за нову книгу есеїстики Сашка Бойченка «Мої серед чужих». А то ніяк не дочитаю:(

Ех, как молоды мы были:)

На жаль, таких меншість. Чи я помиляюсь?

Ні, просто знайшла в неті:)

Смакота!

«Лексикон інтимних міст» Андруховича. Однозначно! А ще — есеїстику Сашка Бойченка. Конкретніше — «Аби книжку» та «Мої серед чужих».

Поясніть, будь ласка, що мається на увазі під фразою «мова текстів — вільна». Само собою зрозуміло, що ваша мова вільна. Вона не може бути інакшою. Вона взагалі не може бути ні вільною, ні невільною. Можливо, ви хотіли написати — довільна?

Обожнюю стрічку Lost in Translation!!!

«Як можна не вірити в себе і те, що ти пишеш та говориш?» — гарне запитання, яке, на жаль, залишається риторичним…